1. Втрата сенсу, мети або внутрішнього стрижня
• Людина починає «танути» фізично, коли втрачає внутрішню силу: віру, прагнення, орієнтири.
• Часто це трапляється після виходу на пенсію, втрати близької людини або ролі (батька/матері/фахівця).
Симптом: “Я вже нікому не потрібен/потрібна”, “моє життя завершено”, “все важливе вже позаду”.
2. Придушення гніву, образи або протесту
• М’язи — це сила, захист і дія. Якщо людині не дозволяли проявляти силу, вона несвідомо «стирає» її.
• Дитячі сценарії типу «не можна злитися», «будь зручним», «не висовуйся» можуть призвести до втрати м’язового тонусу.
Симптом: пасивність, знижена ініціативність, відсутність бажання щось змінювати у житті.
3. Пережита травма або досвід безсилля
• Сильні стреси (війна, втрати, зрада) можуть запустити механізм внутрішньої «здачі позицій»: тіло більше не тримається.
• У мозку формується сигнал: “Я не витримую”, і тіло буквально знижує опір.
Симптом: тіло в’яне, зникає бажання рухатись, млявість, знижений апетит.
♂️ 4. Відмова від тіла, небажання «бути тут»
• М’язова втрата — несвідоме прагнення розчинитися, ніби «вийти з життя повільно».
• Людина не доглядає за тілом, не приймає себе, втрачає відчуття тілесності.
Симптом: ігнорування потреб тіла, байдужість до здоров’я, депресивні стани.
Як почати справлятися?
1. Запитати себе: “Де я втратив(ла) силу?”
→ що я не дозволяю собі робити? кого боюсь образити? які думки пригнічую?
2. Повернути зв’язок із тілом:
→ масаж, дотик, легкий фітнес, танець — все, що нагадує тілу: “Ти потрібне”.
3. Озвучити біль (навіть у щоденнику):
→ писати про образи, гнів, втрати — психіка вивантажує біль, м’язи звільняються.
4. Повернути собі “навіщо”:
→ нові цілі, хобі, бажання бути прикладом — усе це формує внутрішній каркас.
Фраза для внутрішньої роботи:
«Я дозволяю собі бути сильною/сильним. Моє тіло — мій союзник. Я маю право діяти, проявляти себе і жити з повною силою.»